Сьогодні Україна є активним суб'єктом міжнародної політики. Починаючи із 2005 року, під керівництвом Президента України Віктора Ющенка, зовнішня політика України стала більш прогнозованою, значно більш орієнтованою на національні інтереси України, більш відкритою. Було чітко окреслено пріоритет європейської та євроатлантичної інтеграції у проведенні зовнішньої політики країни.

Нарешті українська зовнішня політика стала проукраїнською.

Однією з найважливіших задач у сфері зовнішньої політики України є налагодження ефективної співпраці з українською спільнотою за кордоном (українською діаспорою та трудовими мігрантами), підтримка з боку держави українських трудових мігрантів та стимулювання повернення їх на Батьківщину.

На жаль, на даний час, в Україні відсутні інституційні та законодавчі механізми, які б дозволяли ефективно залучати інтелектуальні та фінансові ресурси української діаспори в розбудову Української держави.

Більш того, такі механізми мають бути підтримані також міжнародною спільнотою, тими країнами, в яких проживає стала українська діаспора, а також приймаючими країнами українських трудових мігрантів.

У зв'язку з цим, дуже важливою для України подією є одностайна підтримка 29 вересня ц.р. Комітетом з питань міграції, біженців та народонаселення Парламентської Асамблеї Ради Європи, на своєму засіданні у Страсбурзі, доповіді члена української делегації, народного депутата України Оксани Білозір на тему: "Залучення європейських діаспор: необхідність державної і міждержавної відповіді".

Зазначена доповідь виноситься на пленарне засідання ПАРЄ у січні 2010 року, а після розгляду на Асамблеї, рекомендації до доповіді будуть надіслані національним парламентам країн - членів Ради Європи.

Це перший міжнародний документ, яким дається спроба по іншому поглянути на міграційні процеси, що відбуваються на теренах Європи.

У Європі вже з'являється розуміння того, що трудова міграція, при правильному управлінні цим явищем, може бути корисною для приймаючих країн, а також надавати значні переваги країнам походження.

Питання, на яке кожна європейська держава сьогодні має дати відповідь - який найкращий шлях управління міграцією, ідентичностями та різноманітністю з тим, щоб збільшити участь міграції як в країнах походження, так і в приймаючих країнах.

Резолюція містить заклик Асамблеї до держав-членів Ради Європи:

• сфокусуватися на розробці сучасної міграційної політики, що розцінює діаспори в якості одного з шляхів розвитку;

• просувати інституційну роль діаспор шляхом проведення діалогів та регулярних консультацій, та пропонувати політичні стимули спільнотам діаспори або її представникам, які бажають брати участь у розбудові та розвитку своєї батьківщини.

Зокрема, Асамблея заохочує держави-члени, які виступають в якості країн походження, прийняти наступні стимули:

• громадянські та політичні стимули:

o полегшити процес набуття та збереження діаспорою прав голосу шляхом пропонування механізму голосування поза межами країни під час національних виборів;

o залучити діаспору до процесу прийняття рішень, зокрема, які стосуються національності та громадянства, та політичних, економічних, соціальних та культурних прав;

o збирати інформацію щодо націй, які проживають за кордоном, та дозволити їм мати своє власне представництво у внутрішній політиці, шляхом створення міністерств представників діаспор;

o використовувати мережу посольств та консульств за кордоном задля налагодження відкритих стосунків з діаспорою шляхом забезпечення її представників спеціальними послугами та корисною інформацією;

o розвивати мережу діаспор та асоціацій шляхом створення т. з. дорожньої карти для підтримки їх формування та обговорювати шляхи, за допомогою яких країни походження та приймаючі країни можуть стати активними партнерами мереж діаспор;

o стимулювання повернення;

o налагодження політики щодо заохочення тимчасового та постійного повернення та надходження інтелектуальних ресурсів;

o створити всі необхідні умови для діаспор, які бажають повернутися до країн свого походження, щодо задоволення їх матеріальних потреб через систему оподаткування їх доходів, забезпечення пенсією;

o полегшити рух (мобільність) діаспори (багаторазові в'їзні візи, довготривалі дозволи на проживання, в'їзні поступки для діаспор, що мають національність приймаючої країни);

• грошові перекази:

o заохочувати потоки грошових переказів шляхом активної законодавчої та регуляторної політики щодо уникнення застосування подвійного оподаткування, створення належної законодавчої та регуляторної структури, що дозволяє ефективно використовувати грошові перекази в різних сферах інвестування, співвідношення грошових переказів з іншими фінансовими послугами (збереження рахунків, кредити, соціальне страхування тощо);

• стимулювати підприємницьку діяльність діаспор через митні/імпортні стимули, доступ до спеціальних економічних зон та до рахунків в іноземній валюті, та інформувати їх про інвестиційні можливості.

Асамблея заохочує держави-члени, які виступають в якості країн призначення:

• переглянути власну міграційну політику з точки зору надання мігрантам більших прав та обов'язків нарівні з громадянами або резидентами приймаючих країн;

• розглянути можливість надання трудовим мігрантам права голосувати та балотуватися під час місцевих та регіональних виборів при умові, що вони є резидентами цієї держави 5 років;

• затвердити більш гнучку законодавчу структуру, що надаватиме легальним мігрантам можливість необмеженого руху між країною свого походження та країною призначення, при умові збереження свого імміграційного статусу в країні призначення;

• сприяти розвитку в країнах походження; стимулювати тренінги та програми, розраховані на підвищення навичок людських ресурсів, обмінюватися досвідом, ноу-хау, стимулювати потоки іноземного капіталу та реалізовувати проекти з розвитку, включаючи цільову допомогу;

• активно залучати членів спільнот діаспор до розробки інтеграційних програм для трудових мігрантів.

У Рекомендаціях до доповіді Парламентська Асамблея рекомендує Комітету Міністрів Ради Європи сконцентрувати свої дії на гармонізації та наступній лібералізації змін до законодавчої бази держав-членів стосовно трудової міграції одночасно із загальними принципами захисту прав людини.

В зв'язку з цим, Асамблея закликає держави-члени прискорити ратифікацію Європейської конвенції щодо правового статусу працюючих мігрантів.

У свою чергу, Європейському комітету з міграції рекомендовано надати подальший розвиток створенню, під егідою Ради Європи, Ради європейців за кордоном, органу, який представлятиме європейських експатріантів на проєвропейському рівні та регулярно організовуватиме форум європейців за кордоном.

Таким чином, сьогодні Україна є країною-ініціатором міжнародного документу, який у найближчі роки формуватиме європейську політику у сфері міграції та зв'язків з діаспорою.

Ключові позиції Резолюції ПАРЄ "Залучення європейських діаспор: необхідність державної і міждержавної відповіді" вже втілено у проекті Закону України "Про державну підтримку української спільноти за кордоном", який буде поданий на розгляд Верховної Ради України" народним депутатом України Оксаною Білозір 14 жовтня 2009 р. під час парламентських слухань на тему: "Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці".

Законопроект покликаний об'єднати два величезні пласти української нації: громадян України, які проживають на території нашої держави та українську діаспору, а також налагодити ефективну співпрацю між представниками українською трудової міграції та представниками української діаспори.

Проект Закону України "Про державну підтримку української спільноти за кордоном" відкриває широкі можливості для закордонних українців бути залученими в різноманітні сфери співпраці з Україною.

Прес-служба Оксани Білозір